Я кохаюсь у поезії... (розмова з Всеволодом Ткаченком)
Я кохаюсь у поезії... (розмова з Всеволодом Ткаченком)

Я кохаюсь у поезії... (розмова з Всеволодом Ткаченком)

13:30, 06.08.2007
8 хв.

Я переклав відому поему Гюго “Мазепа”, в якій він передбачив, що Україна колись стане незалежною… Готую таку капітальну персональну антологію вершинних творів 100 франкомовних поетів-ліриків світу, від XI по XXI ст…

Всеволод Іванович Ткаченко – голова творчого об’єднання перекладачів київської організації Національної спілки письменників України. Нема чого й казати – це людина з величезним життєвим досвідом. Судіть самі. Закінчивши перекладацьке відділення факультету іноземних мов Київського університету імені Шевченка, Ткаченко на три роки поїхав до Алжиру – працювати перекладачем. Потім займався культурно-освітньою і редакторською роботою у системі Міністерства культури і НАН України, одинадцять років перебував на дипломатичній роботі в Міністерстві закордонних справ України – одержав дипломатичний ранг радника першого класу, – три роки працював першим секретарем Посольства України в країнах Бенілюкс. Перекладач, поет, енциклопедист, літературо- і країнознавець...

Випадково зустрівши Ткаченка у Будинку письменників, я відразу згадала про свій диплом перекладача і вирішила, що влаштувати Всеволодові Івановичу невеликий “допит” – справа честі для представниці перекладацтва в журналістиці. Ткаченко не підвів – виявився людиною комунікабельною, – і розмова, здається, вдалася.

– Всеволоде Івановичу, свого часу Ви отримали премію імені Миколи Зерова. Розкажіть про це.

Відео дня

Українсько-французьку літературну премію імені Миколи Зерова я здобув у 1993 році за найкращу інтерпретацію творів французької літератури, а саме – віршів метра французької поезії Артюра Рембо. Тепер, на пенсії, збираюся видати всього Рембо повністю, але видати книгу двомовну: французькою та українською. У 1995-му, до речі, вийшла збірка перекладів Рембо під назвою “П’яний корабель”.

– Чи Ви спеціалізуєтесь на поезії?

У мене дуже багато опубліковано добірок і книг в перекладі на українську. Це франко-, англо-, іспано-, португаломовна, російська і кримськотатарська класична й сучасна поезія – я кохаюсь у поезії.

– З чого починали?

Перекладав Беранже, виходили ці книжки у видавництві “Дніпро” у 1970 та 1980 роках. У 70-му я ще був студентом, і залучив мене до цієї праці Іван Світличний. Знаєте цього видатного дисидента? Він також кохався у поезії, і зокрема, у Беранже. Він робив збірку для дуже популярної тоді серії “Перлини світової лірики”.

– Чим займаєтеся зараз?

Готую таку капітальну персональну антологію вершинних творів 100 франкомовних поетів-ліриків світу, від XI по XXI століття, – вона буде називатися “У росяному саду кохання. Тисячоліття франкомовної любовної лірики”. Це твори дю Белле, Ронсара, Деборд- Вальмора, Віктора Гюго. До речі, Гюго я дуже люблю і хочу його перекласти більше. Я переклав його відому поему “Мазепа”, в якій Гюго передбачив, що Україна колись стане незалежною. Крім того, я люблю дуже перекладати Жерара де Нерваля, він майже невідомий в Україні, думаю, також з’явиться окремою книжкою, Альфреда де Мюссе, Поля Верлена.

– Верлена добре знають в Україні. А можна детальніше про нього?

Верлен – це також один з моїх найулюбленіших поетів – він виходив свого часу в перекладах Максима Рильського, мого вчителя Григорія Кочура і мого доброго приятеля Миколи Лукаша. Але я думаю, що ми зберемо всі ці переклади Поля Верлена, додамо нові. Це прекрасний поет – французький Павло Тичина. Він говорив, що найкраще – музика у мові. Знаєте його шедевр Chanson D’automne?

Les sanglots longs

Des violons

De l`automne,

Blessent mon coeur

D`une langueur monotone.

Tout suffocant

Et blême, quand

Sonne l`heure,

Je me souviens

Des jours anciens et je pleure;

Et je m`en vais

Au vent mauvais

Qui m`emporte

Deçà, delà

Pareil à la feuille morte

Et je m`en vais

Au vent mauvais

Qui m`emporte

Deci, delà

Pareil à la feuille morte

Так ось, існує вже 13 перекладів українською мовою, мій також є, але я хочу зачитати переклад Григорія Кочера – наступного року ми будемо відзначати 100 років від дня його народження, він був лауреатом і Шевченківської премії, і перекладацької премії, і літературної імені Максима Рильського. От вслухайтесь, як прекрасно він відтворив всю цю інструментовку, настрій. Настільки багата наша українська мова, що можна перекласти будь-який твір будь-якої літератури, і воно буде звучати нашою рідною державною українською мовою не гірше, та, я переконаний, навіть краще, ніж оригінал:

Неголосні

Млосні пісні

Струн осінніх

Серце тобі

Топлять в журбі,

   В голосіннях.

Блідну, коли

Чую з імли —

   Б`є годинник:

Линуть думки

В давні роки

   Мрій дитинних.

Вийду надвір —

Вихровий вир

   В полі млистім

Крутить, жене,

Носить мене

   З жовклим листям.

– Є ще переклади, про які Ви б хотіли згадати?

70 років ніхто не перекладав Еміля Верхарна, а це прекрасний бельгійський поет, писав французькою мовою. Загинув він трагічно – потрапив під потяг, коли в Руані подорожував, але до цієї чудової поезії треба повертатися й повертатися. Зараз я його перекладаю. Шарля Бодлера також перекладаю й друкую, Гійома Аполлінера. Я зробив десь четвертий варіант перекладу його пісні “Запорожці пишуть листа константинопольському султану” – це щось таке могутнє, – але, звичайно, в нього любовна лірика дуже і дуже сильна, вона ще невідома широкому читацькому загалу – треба його перекладати ширше. Люблю перекладати Луї Арагона – чимало його переклав, але ще буду перекладати, перекладаю Поля Люара, Робера Десноса. Крім того, не забуваю про канадійських поетів, тому що хочу зробити антологію “Поезія Канади”.

– Чи Ви багато перекладаєте дитячої літератури?

Ще в 1985 році у видавництві дитячої літератури “Веселка” вийшли мої переклади у книжці “Вірші для слухняних дітей” – тоді я перекладав для своїх дітей. Вони вивчали вірші на пам’ять, декламували, це мене дуже тішило (моїй донці було років сім, син трошки старший). А ось тепер у мене вже онука, то я вирішив для неї перекласти твори прекрасного дитячого поета Моріса Карема. Це я переклав і видав у 2004 році під назвою “Доброта”.

Взагалі, я вважаю, що ми дуже мало видаємо книг для наших дітей. А діти – наше майбутнє, тому я кинув таке гасло серед перекладачів. У нашому об’єднанні більше 100 перекладачів, ми збираємось приймати нових, і вже більше сотні буде, але треба їх організовувати й спрямовувати. Так ось, ми вирішили започаткувати при Видавничому центрі “Просвіта” нову серію спеціально для дітей під назвою “Об’єднана Європа – українським дітям”.

Треба віддати належне Міністерству закордонних справ Французької Республіки, Посольству Франції в Україні, культурному французькому центру – усі вони відгукнулися, і вже у вересні ми будемо мати серію прекрасного поета Робера Десноса, це книжечка “Квітопісеньки й баєчкопісеньки”. Це неповторна лірика для дітей, ігрові віршики, які безумовно сподобаються нашій дітворі, оскільки у Франції, та в інших франкомовних країнах – Бельгії, Швейцарії, Канаді, у франкомовних країнах Африки – всі діти починають вивчати французьку мову з дитячих віршиків Робера Десноса і Моріса Карема.

Оскільки після здобуття незалежності наші діти також переймаються тим, щоб вивчати мови багатьох народів світу, то це для них буде прекрасним таким посібником, і я певен, що діти ці вірші полюблять, а наші композитори покладуть їх на музику, оскільки, можете собі уявити, десь близько тисячі композиторів у світі зробили понад півтори тисячі музичних творів на вірші цих двох поетів. Бачите, – все це дуже важливо.

– Ви працювали в Алжирі. Як це вплинуло на Вашу творчість?

Після закінчення університету я працював три роки перекладачем французької мови в Алжирі, водночас вивчав поезію, історію, культуру Африки, а після того привіз вже майже готові переклади і видав у видавництві “Дніпро” антологію “Поезія Африки”, яка стала вже бібліографічною рідкістю.

Пам’ятаю, вже тоді говорив своїй дружині, що Україна стане незалежною. Вона хапалась за голову і говорила: «То невже буде так, як у Африці?». В Алжирі, наприклад, тривала війна за здобуття незалежності, але, слава Богу, ми поновили нашу незалежність, не проливши жодної крові, щоправда, до цього багато поколінь боролися.

Розмовляла Катерина Пушкарюк

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся