До Львова, де він має чимало знайомих митців та політиків, український поет-шістдесятник Іван Драч приїхав на малярський вернісаж екс-віце-прем’єр-міністра України, а нині керівника НТК «Інститут монокристалів» та громадсько-політичного об’єднання «Український форум» Володимира Семиноженка. За висловлюваннями Івана Драча, відчувалося, він був на якомусь особливому душевному піднесенні.
Виставлені в залі другого поверху Львівського палацу мистецтв малярські твори Володимира Семиноженка важко було запідозрити в тому, що вони здатні викликати ейфорію такої сили. Утім на Івана Драча картини спромоглися справити такий вплив, що поет був в неабиякому ударі: «Нічого у Львові я не бачив. Ось тільки цю виставку. Я спостерігаю за цим вундеркіндом, відколи він попав в об’єкт мого зору. Незважаючи на не те, що коли Володимир Семиноженко став віце-прем’єром, то мав завдання зняти мене з міністра інформації, але я розумію, хто в тій ситуації був щирим, а хто ні. Його малярство мені подобається, мабуть, більше за фотографії. Коли дивитися на цю виставку, то справді бачиш, що це винятково талановита людина. Я просто дивуюся, як це можна поєднувати в своїй особі: бути олігархом, ученим, співаком, фотографом, художником. То щось від Леонардо да Вінчі! От дивлюся на ту роботу, це вже сьомий рік – «Самотність» називається. Я дивуюся, чесне слово, Володимиру Петровичу, бо один мій вірш так і називається «Самотність», — «Прийшов непрошений, піду непрощений… «Людина на такому рівні проникає в буття, наше існування, радієш, що таке є. Добре, що ця виставка у Львові. Бо від того всього поєднання Харкова зі Львовом залежатиме, бути чи не бути Україні. Я люблю Харків, дуже часто туди їжджу, люблю цю Слобожанщину, бо вона від слова «свобода». Це все неймовірно цікаво. Ця земля пов’язана із Григорієм Сковородою, ювілей якого відзначаємо цього року. А інший ювілей – 100-річчя поета і перекладача Василя Мисика. Будемо надіятися, що такі дядьки-олігархи допоможуть видати Василя Мисика і так далі. Там також Олександра Єфименко – грандіозний український історик, всі львівські історики потроху списуть в Олександри Єфименко, — у цієї кацапки, яка вийшла заміж за малороса і приїхала сюди на Україну! Це є Харків. Це є дивовижна земля могутня, без якої нема України. Там найбільше студентства, там наука, там цей прекрасний талановитий чоловік – Семиноженко!».
ЗІК
