Храми, які зникають. У селі Тишковка Луганській області в напівзруйнованому стані знаходиться церква святих Кирила і Мефодія. Це незвичайний для України храм з елементами романської і староруської архітектури. При цьому деякі мистецтвознавці стверджують: церква святих Кирила і Мефодія взагалі нагадує храм Ордена Тамплієрів.
Мешканка села Тишковка Людмила Корінська приходить сюди кожної неділі – прибирає штукатурку, що обсипається зі стелі, протирає ікони, ставить свічки. Вона – хранителька ключів Кирилло-мефодієвської церкви. Жінка вірить, це місце – дійсно святе.
Людмила Корінська, мешканка села Тишковка Марківського району Луганської області:
– Навіть ікони ми поприносили чорні – вони в нас посвітлішали. Ми додому забрали такі старовинні ікони на дереві. Вони пооблазили. І отець Вадим казав, що вони вже не підлягають реставрації.
В архівних документах написано, що Тишковська церква побудована в незвичайному для Україні стилі модерну, з елементами романської і староруської архітектури.
Восьмикутна будівля з арочними вікнами і восьмикінечними хрестами на віконницях по архітектурі нагадує храм Ордена Тамплієрів. У місцевій бібліотеці зберігаються фотографії, листи, газетні вирізки. У цих документах – вся історія церкви з початку її будівництва.
Галина Рубежанська, завідувачка бібліотекою в селі Тишковка Марківського району Луганської області:
– Кажуть, що цей проект нібито проект Растреллі. Там була людина, я не знаю хто, теж архітектор якийсь приїжджав сюди. Художниця, яка "опікувалась" цим храмом, хотіла його реставрувати, знаходила спонсорів, скрізь зверталася, до інтелігенції України і до Києва писала в газету. Вона розповідала, що таких храмів було в Радянському Союзі п`ять-шість.
Про храм ходить немало легенд. Говорять, що його будували німці. Але хто були ці люди – невідомо, документальних свідоцтв не збереглося. А ще місцеві жителі розповідають, що в підвалах церкви є таємна кімната із старовинними іконами.
Руслан Міщенко, кореспондент:
– В архівах читаємо: "Село Тишковка. Кирило-мефодієвська церква. Кам`яна. Побудована на початку ХХ-го століття. Закрита в кінці 20-х - початку 30-х років".
Після революції частина православного духівництва підтримала нову владу. Традиційна церква їх засудила. Один з "оновленчеських" приходів розташовувався в тишківськом храмі. Потім більш за півстоліття тут було зерносховище. Тепер же церкву відкривають тільки для того, щоб протерти пил.
Марфа Калюжна – старожил села Тишковка. У свої 87 – вона одна з не багатьох, хто пам`ятає, як тут правили служби.
Марфа Калюжна, довгожителька села Тишковка Марківського району Луганської області:
– Там таке було: люстра висіла велика. Свічки світили високо. А тоді фітіля-ступці. Як заходиш - там ступці. Вівтар був такий розукрашений. І ото такі кабінети. Але воно ж вже поразоране. Це давнє діло.
Але зараз унікальна будівля – на межі руйнування. Грошей на його реставрацію ні у церкви, ні у влади немає.
Олена Цовма, замісник голови Марківської райдержадміністрації:
– Якби була хоч би щонайменша можливість зараз його підтримати –повірте мені, в першу чергу ми б звернули увагу саме на цю будівлю. Я була в храмі і була там неодноразово, і там велика кількість ентузіастів-людей, у яких душа болить за те, що не ведеться служба. У нас це єдиний храм, який можна назвати храмом на території району.
Дерев`яні куполи храму давно погнили, і їх довелося знести. А хрест на самій верхівці кілька років тому встановили самі жителі сіла. Але унікальний для України пам`ятник архітектури початку ХХ-го століття до цих пір так і не внесений ні до одного реєстру культурної спадщини.
Подробиці
