Асканія-Нова: красунці павичі, кобилки Пржевальського, незаконнонароджені лошата, африканські корови

Триває другий тур Всесвітнього конкурсу “7 нових чудес природи”. І Україні є чим пишатися, адже біосферний заповідник Асканія-Нова, один з переможців загальнонаціональної акції «7 природних чудес України», разом ще з 261 учасником з 6-ти континентів, які потрапили до другого туру, бореться за перемогу.

Щоб підтримати заповідник і закликати українців активніше голосувати за наше диво, голова оргкомітету акції “7 чудес України”, заступник голови Верховної Ради Микола Томенко разом з очільником комітету громадської підтримки Асканії народним депутатом Миколою Баграєвим та командою журналістів вирушили до південного заповідного степу .

Асканія-Нова складається з трьох об’єктів природно-заповідного фонду: зоологічного парку, дендрологічного парку й власне заповідного степу.

Асканійський зоопарк переважно населяють птахи й копитні тварини. Красунці павичі вільно розгулюють вздовж паркових стежок, токують фазани, кричать папуги. Птахи можуть вільно вилітати зі своїх вольєрів, переміщатися на десятки кілометрів і потім знову повертатися до рідної домівки.

Антилопи-канни “зустрічають” журналістів

– Якщо б ви потрапили зранку, ці б хлопчики-павичі “потанцювали” перед вами. Зараз вони вже трошки облінилися, – розповідає директор біосферного заповідника Асканія-Нова Віктор Гавриленко. – Через годинки дві, коли спаде туристичний потік, вони знов “танцюватимуть”.

У вольєрах відпочивають африканські страуси, нанду, ему.

– Це – олень Давида, – вказує на парнокопитне, загрузле в болоті, Віктор Семенович. – Ця тварина на сьогодні живе тільки завдяки зоологічним паркам. Свого часу європейці викрали її під Пекіном у імператорському саду. Вони дуже люблять купатися. У них і копита великі, адаптовані до мешкання серед болота.

Після невеличкої екскурсії зоопарком нарешті потрапляємо до гордості Асканії – заповідного степу. Тут у великих загонах зоопарку площею в 30 квадратних кілометрів тримаються у напіввільних умовах зебри і антилопи, бізони та буйволи, олені та коні Пржевальського – понад 1000 тварин.

Сідаємо в автобус і рушаємо цим ковиловим степом, якого ніколи не торкався плуг.

– О, мадам з животиком! Чекаємо на зебреня, – кинувши професійним оком на табунець зебр одразу помічає майбутню “маму” господар степу.

Зебри дружньо мотляють хвостами, майже не звертаючи уваги на наш автобус.

Директор заповідника Асканія-Нова Віктор Гавриленко

Туркменський кулан у гордовитій самоті чатує на “дівчат”. Віктор Семенович розповідає, що самиці куланів завжди пересуваються табунами. А самці ділять територію і кожний на своїй ділянці чекає на гостей. До речі, з куланами в заповіднику зараз перебір. Тож декілька десятків тварин залюбки готові продати. Тільки охочих купити немає. А от за асканійськими зебрами вже вишукувалася черга – чекають їх Ризький, Мінський і Єреванський зоопарки.

– Бачите наскільки м’яті огорожі, – продовжує розповідь Віктор Семенович. – Це кобилки Пржевальського сюди приходять до “хлопчиків” і стрибають через ці огорожі. У нас одного року з’явилося 80 незаконнонароджених лошат. Тому я кажу, не тільки ми по поверхах лазимо, – жартує Віктор Семенович.

І додає, що серед тварин навіть всілякі збочення трапляються.

– Тут і лебедина вірність пропадає. То два самці живуть, є і трійні.

Праворуч серед степу майоріє стадо якихось тварин. Під’їжджаємо ближче – красиві великі корови з величезними, майже горизонтальними рогами, що виблискують на сонці, мирно пасуться у 100 метрах від нас. Це африканські ватусі. Зупиняємося на “фотополювання”.

– Вони – тварини лагідні, мирні. Але гладити не рекомендується, – дає останні настанови Гавриленко.

Ватусі продовжують мирно пастися, але трохи звужують своє коло, з середини якого виглядають мордочки малечі.

Минулого року ми потрапили на годування бізончат – тоді стадо бізонів перегородило нам подальший шлях. А буквально пару тижнів тому групі туристів пощастило на власні очі побачити отелення бізонки. І незважаючи на негоду і грозу, яка саме розпочалася, відвідувачі не хотіли повертатися, доки не побачили бізонча.

Африканські корови – ватусі пасуться серед українського степу

– І найцікавіше те – як тільки малюк випав – одразу почав смоктати маму, – сміється Віктор Семенович. 

Взагалі-то бізонами вважаються спокійними і інфантильними тваринами, незважаючи на грізну зовнішність. Але і вони можуть проявити агресію.

– Якось приїхав один академік, і зупинився подивитися на бізонів. А тут як вискакує бізонка і прямо на нас з піною. Я зриваю піджак, закричав не своїм голосом, стрибнув угору. Зупинив їх. Думаю, ну чого вона на нас так кинулася? Коли бачу, поряд з нами в траві лежить бізона. Тож вона його захищала, – ділиться спогадами директор.

– А антилоп’яче молоко цього разу питимемо? – запитую в нього, пам’ятаючи незвичайний смак поживної рідини, якою пригощували журналістів під час попереднього візиту.

– На жаль, ні. Ще антилопи не дояться. У них же певні цикли.

Проте вже знайомих антилоп-канн ми таки побачили. Маленькі канчата подбігали до автобусів з журналістами і тулилися своїми мордочками до простягнутих рук, мабуть, в очікуванні їжі.

– Канчата зараз ручні. Вони просто ще не розтелилися, – жартує Віктор Семенович.

Продовжуємо подорож степом.

– Ой, дивіться, заєць, – вигукує хтось з журналістів.

Автобус уповільнює хід – дорогу швидко перебігає якась маленька тваринка.

– То не заєць. То дитинча сайгака. Він до мами біжить, – пояснює Віктор Семенович.

І ми бачимо праворуч стадо сайгаків, з якого відділилася одна тварина і рушає на зустріч малюку. Розуміємо, що то і є “мама”.

Віктор Семенович каже, що після проведення акції “7 природних чудес України”, кількість туристів за рік збільшилася близько на 15 тисяч. Але проблема в тому, що туристичний потік сконцентрований переважно в літній період або вихідні дні.

– Але ж Асканія восени – це просто чудо! Тут колосальна кількість птахів. Ну де ви ще побачите одночасно 42 тисячі журавлів? Я, професійний орнітолог, їх тут бачив, – захоплено розповідає Гавриленко. – У нас тут потужний трансконтинентальний міграційний коридор, через який птахи рухаються аж з Ямалу, з Нової Землі і тут цей коридор звужується. Наша територія – це для них зона спокою.

Микола Томенко і Микола Баграєв відпочивають серед ковилового степу

Аби розподілити туристичне навантаження в заповіднику Микола Томенко пропонує привозити на екскурсії школярів і студентів у будні, і проводити уроки природознавства безпосередньо серед заповідного степу.

– Моя мрія, аби кожен школяр побував тут, не тільки для пропагування України, Херсонщини чи Асканії, а й для пізнання елементарних речей з ботаніки, природознавства. Краще тут провести відкритий урок, ніж пояснювати щось на книжках, – зазначив Микола Володимирович.

Асканії не тільки пощастило стати представником Україні на Всесвітньому конкурсі “7 нових чудес природи”, а й потрапити в другий тур. Тож українці не повинні бути осторонь, а активно підтримувати свого конкурсанта. Тим паче боротьба буде жорсткою, бо за звання нових чудес природи в другому турі змагаються 261 об’єкт з 222 країн світу – це більше, ніж учасників Олімпійських ігор.

Для зручності виявлення переможців організатори розподілили учасників другого етапу конкурсу на сім груп: Ландшафтні краєвиди, льодовики, Острови, Гори та вулкани, Печери, гірські утворення та долини, Озера, річки та водоспади, Морські краєвиди та Національні парки, природні заповідники, ліси. У останній номінації разом з іншими 57 об’єктами опинилася Асканія-Нова. І це одна з найбільш чисельних груп.

11 номінантів з кожної групи, які здобудуть найбільше голосів користувачів Інтернет, виходять до наступного третього етапу. Голосування триває до 7-го липня. Підтримати Асканію Нову можна тут.

Зараз заповідник перебуває на 36-му місці.

– Підтримка Аксканії набагато більша, ніж те місце, яке ми зараз посідаємо, – вважає Томенко.

Політик хоче залучити до голосування більше свідомої молоді, яка активно користується Інтернетом. Бо процедура голосування трохи складна. Попередньо слід зареєструватися на сайті, вказавши свій е-мейл. А проголосувати можна один раз і лише за 7 об’єктів одночасно.

Анна Ященко

Фото автора