Юрій Куклачов: Сьогодні страшний бич – це пияцтво

Син Діма застрахував кота Бориса на мільйон рублів… Я так гарно виглядаю, тому що всі: кішки, діти, дружина мене люблять…

Легендарний дресирувальник Юрій Куклачов 6 років не виступав на київській сцені. Та минулих вихідних він привіз з Москви «Кішчин дім»… Пан Юрій відповів на запитання УНІАН.

Чому ви вибрали саме кішок, а не тигрів чи папуг?

Кішки – тому, що вони самі вибрали мене. А не я їх.

А як вам прийшла в голову ідея створення цілого Театру Кішок?

Двадцять років працював у цирку: створював атракціони, програми. Став зіркою цирку. А мене взяли й звільнили. Двадцять років тому. Я так хвилювався, не знав, куди податися...

А звільнили мене тому, що я був самостійним. А я ж – артист, мені потрібна сцена. Якось зайшов у Театр естради, запитав, чи можна попрацювати. «Можна» – відповіли. І так я в них в оренду знімаю зал. Усе літо працюю. У мене – аншлаги.

Я аж потім зрозумів, який я ідіот, що працював на цих – вони мені платили 150 рублів на місяць. А тут я, раптом, почав у 100 разів більше одержувати за спектакль. Гонорар інший, я сам – автор і не годую цих 3000 нероб.

Скільки спочатку в Театрі Кішок було тварин, а скільки зараз?

З цирку ми прийшли – у нас було 25 кішок. Театр потрібно було збільшувати, я його розширив до 50-ти кішок. З`їздили до Британії – 15 кішок набрали. Потім Діма (син Юрія Куклачова – Авт.) захотів свій спектакль. Почали йому цих кішок готувати. Так до 120 кішок дійшло.

Коли ви їздите в турне, ви купуєте кішок в різних країнах? Чи берете бездомних на навчання?

Ні, ми цього не робимо зараз. Небезпечно: можна якусь заразу принести. Раніше не було зарази таких, як сьогодні з`явилися. Раніше можна було на вулиці взяти кошенятко й принести додому. А сьогодні береш, а воно може бути лишайне чи хворе.

Ваша дружина Олена раніше займалася в балетних студіях. Чому вона вирішила стати артисткою вашого театру?

Вона спочатку вирішила стати дружиною Куклачова. Кинула студію, кинула все, і пішла зі мною. Вона вийшла не за Куклачьова, а за хлопчика-студента, якого полюбила. Ми разом з нею створювали Куклачова. Дітей наробили, аж троє.

Тварини можуть передбачати катаклізми. З вашими вихованцями траплялося щось схоже?

Так, у Японії був страшний землетрус. У цей час у Кобі буди зйомки фільму, у готелі. І раптом моя кішка стала сходити з розуму: розкричалася, кидалася на мене. Японці очманіли. Стрілка – найдобріша кішка – вибігла з дверей, коли хтось зайшов. Ми за нею. Японці теж вибігли: «Дивися, що трапилося? Кішка збісилася». Пів готелю вибігло на вулицю дивитися на нас. Крики, виски, всі біжать... І у цей момент, раптом, усе падаємо. Почало все трясти, стояти неможливо. І готель завалився.

А потім ми приїхали на острів Кюсю. І там виверження вулкану. За добу ми кішок нагодували і, раптом, їх всіх вирвало. Я вже пішов лаятися: «Ви нам м`ясо погане дали. Що це таке? Кішок вирвало!». І ми вранці виїхали з цього міста. А о другій годині дня почалося виверження вулкану. І я зрозумів, чому кішки не їли. Вони за добу виверження вулкану відчули це, і перестали їсти.

А чорні коти, яких раніше японські моряки брали в море, передбачали ураган, бурю, шторм. За декілька годин кіт починав битися в клітці.

Цього року ви відзначили своє 60-річчя, але таким зарядом енергії не кожен і в 25 може похвастатися. Це завдяки особливій котячій аурі?

Я вже сказав, що ми живемо в любові. Кішки мене люблять, діти мене люблять, дружина мене любить, мати мене любила. А тих, хто від заздрості ненавидить – їх мало.

Востаннє ви виступали в Києві 6 років тому. З чим пов`язана ваша тривала відсутність?

Тут працював мій син Діма, тому мені не було що робити. Та й не до цього було Не до цього було. Ми в цей час працювали в Америці, підкоряли Бродвей.

Сьогодні ви виступаєте в Києві, завтра – в Одесі. А потім у вас європейське турне. Там ви теж покажете «Кішчин Дім» чи інше шоу?

Так, їдемо по Європі. У нас Дрезден, Берлін, Брюссель, потім поїдемо до Парижа...

А під час кризи гонорари в Європі в порівнянні з Росією і Україною дуже змінилися?

Ні, та й в нас були невеликі гонорари, такі й залишилися. Відповідно й квитки недорогі. Людина будь-якої категорії: бідний чи багатий може дозволити собі завітати на наше шоу.

Коли ви плануєте наступний виступ у Києві?

Усе залежить від Києва. Будуть глядачі ходити – значить, прийдемо. А якщо не будуть, не прийдемо.

Яку пораду ви можете дати любителям кішок про їх виховання?

Хай прочитають мої книги «Уроки доброти» – там усе сказано.

Ви збиралися випускати книгу «Як уберегти себе від пияцтва»…

Так, звідки ви дізналися? Я ось вирішив зараз таку книгу писати. Це буде цілий урок. Діти вони народ такий тямущий. Вони можуть зрозуміти. Потрібно закласти їм у підсвідомість, що це страшний бич. І я думаю, що це допоможе.

Чому саме така книга?

Сьогодні страшний бич – це пияцтво. Ось у нас в Росії жест хороший зробили – зняли рекламу пива. А у вас, дивлюся, ще йде. А це страшна справа. Це такий удар по дітях. Ви не уявляєте. У вас буде втрачене покоління. Потім, коли ви спохватитеся на Україні, що цього не потрібно робити, що потрібно рятувати дітей, то ціле покоління вже буде знищено. Усе починається з пивця. Дитина дуже швидко потрапляє в залежність.

На коли запланований вихід книги?

Ну, я вирішив її написати. Але поки що руки не дійшли. Я збираю матеріал. Я ж як пишу – я пишу через розповіді.

Як ви відноситеся до анекдотів про вас?

Нормально. Я навіть знаю кілька...

– Ви чули: Куклачов впав з 15-го поверху?

– Де?

– У Парижі – на гастролях.

– І що?

– Як що? Лапку забив.

Або ось, я приїхав до Одеси, одесити придумали:

– Ви чули: у Театрі Кішок кіт Бориска проник на жіночу територію.

– Ну і що? Як що? Тепер на комірах театру висить оголошення: «Продаються котенята. Дешево. Відро – 50 рублів».

Ви застрахували кота Бориса на мільйон рублів?

Так, це Діма його застрахував.

Розмовляла Тетяна Поляковська