Про сучасну угорську літературу...

У Львівській організації Національної спілки письменників України відбулася презентація творів угорського письменника Арона Гаала у перекладах львівської письменниці Любові Долик.

 Крутилося колесо часу...

 Мерехтіння дерев`яних спиць на стіні, обв`язаних важенних ланцюгом. Цей тягар був настільки важкий, що під самим своїм тягарем розтрощував невідомо ким створені окови. А, може, це ми самі створюємо цілий ряд умовностей, які треба би було перейти, аби відчути спрагу щастя...

Відчуття очікування цього дива іноді робить нас щасливими, іноді нещасними. Це із якої відстані подивитися на мерехтіння отих спиць, на які ланцюг накинув таки досить умовні окови.

...Записуємо телепередачу про вихід книжки угорського письменника Арона     Гаала у перекладі на українську мову. За брамою затишного кафе із легендарною назвою „Муза” мете і сніжить мокра непередбачувана зима.

Щастя, очевидно, також буває несподіваним, як і кожна випадково невипадкова зустріч. Так було і цього разу. Міжнародний літературний фестиваль у Румунії. Така ж пора, як і зараз, жовтнева, окутана панорамою дощів і високим цвітінням голубих небес. Теплі дні змінювалися прохолодними вечорами, а сонячні дні застилалися панорамою постійних дощів.

Веселий цвинтар, про який я прочитала в Інтернеті, готуючись до поїздки у цю країну. Румунсько-український розмовник, який абсолютно не рятував ситуації. Жодна із поданих фраз не підходила до нашої ситуації. Павло Романюк, переповнений емоціями, зникає на кілька день.

– Як ми маємо себе вести? - запитує Любов Долик (власне, це вона переклала на українську мову поезії Арона Гаала).

– Що я відповіла? – запитую, бо не пам`ятаю цієї розмови.

– Спокійно і впевнено...

Саме в Сегеті, що на Мароморщині, виникла ідея створення міжнародного культурологічного товариства, яке б займалося організацією взаємних перекладів.

– А все почалося з „Гуцулки Ксені”... – сміється Любов Долик.

І ось вона - перша ластівка, перша книга із цього проекту. Угорський письменник звертається до українського читача. Передмову до книжки написала Ярослава Павличко. „Я три тижні жила цією книгою і цими вишуканими перекладами. Кожна література має свій особливий присмак, шарм; свою вражальність. Так неповторно вишукано пізнавати світ іншої нації крізь призму художнього слова.  

У надрах своєї пам`яті відшуковую знання про угорську літературу; які, почавшись від Шандора Петефі, несподівано „зависають”. Несподівано дізнаюся, що Арон Гаал, окрім письменницької праці, у свої п`ятдесят літ, очолював Міністерство культури Угорщини, був мером одного міста, що знаходиться поблизу Будапешта... Отже, питання літературної праці і громадської діяльності є важливою темою для багатьох держав.

Поезії Арона Гаала перекладені 15 мовами. Після презентації книги у Львові, його чекають творчі зустрічі із читачами Риму... А поки що крутиться колесо часу. І Арон розповідає про свої захоплені враження від України, у якій він вперше.

Це така земля, відвідавши яку, уже не зможеш її забути...

А ще угорський письменник Арон Гаал говорить, що жінка і література цілком споріднені поняття, про своє знайомство із творами Івана Франка і про свої плани якомога глибше пізнати сучасну українську літературу.

Львів сніжить високими заметами.

Колесо часу намотує сувої хвилин, годин...

І здатність бути щасливими так часто буває, що залежить найперше від нас самих. Як і здатність до постійної жертовної праці...

Чи не так?

І скільки ще потрібно обертів часового кола, аби впала павутина непотрібних перешкод, котрі сковують наші душі?

Марія Якубовська, голова Львівського осередку Спілки письменників України