З головою поринути в життя і побут козаків, підкувати коня, з’їздити волами до млина, змолоти борошно і випекти хліб у печі за стародавніми рецептами. До музею-скансену «Козацькі землі України» у Вереміївці зможуть приїхати усі охочі, кому кортить відчути присмак і дух козацької епохи. За власні гроші зводить хутір уродженець села, мистецтвознавець і художник, лауреат Національної премії України імені Шевченка Володимир Недяк.
Хутір Тараса Бульби з живими експонатами відтворюють на Черкащині. Володимир Недяк у рідному селі Вереміївка робить приватний музей-скансен «Козацькі землі України».
Володимир Недяк, генеральний директор приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України»: «Я взяв за основу відомого літературного героя Миколи Гоголя «Тарас Бульба» і вирішив створити йому батьківщину. Років через 15-20 всі будуть знать, що на цій території у Вереміївці народився великий козацький полковник Тарас Бульба».
За три роки на хуторі постали три відреставровані діючі млини. Неподалік розкинулась садиба старого козацького полковника. Вже є п’ять комор, криниця, льохи під хату Тараса Бульби. Поряд – конюшня, вівчарня та хлів для волів. Усі будівлі зводять за тогочасною технологією. Знайти майстрів, які могли б працювати в автентичному стилі, непросто.
Олексій Федоренко, будівельник: «Найбільша проблема – це покрівлі з очерету, рогозу. Спеціалістів по цій роботі ми запрошуємо з Полтавської області. Там спеціалісти є. Їх діди вчили, вони дивилися».
Аби з точністю відтворити будівлі, устрій та колорит козацької доби, Володимир Недяк студіює сотні книжок. Ескізи малює сам. Експонати для музею збирає з семи років.
Алла Журба, директор з наукової роботи, головний хранитель приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України»: «Це не просто буде музей під відкритим небом. Люди будуть приїжджати і жити в цих будинках, повністю з відтворенням інтер’єру тих давніх часів».
Перші мешканці садиби Тараса Бульби – кози, кролі, собаки та кінь, який пасеться у козацькому степу, засіяному рідкісним насінням різнотрав’я. У хліву врятовані від бойні воли Майор і Полковник. На хуторі постійно житимуть люди: конюхи, бондарі, мірошники, ковалі, знахарі, гончарі та пасічники. Автор домовляється із козаками, які живуть в степах Запоріжжя, аби переманити їх до справжнього козацького раю.
