27 травня в Івано-Франківську на «святі ковалів» та 16 травня в Барселоні в рамках фестивалю «Барселона поезія 2010» відбудеться репрезентація поетичної книги «Ротврот» Андрія Антоновського (Барселона, Іспанія) та Юрія Завадського (Тернопіль, Україна) з транслітерацією каталонською мовою Каталіни Джірони в кованій обкладинці дизайну Василя Гудими та роботи Василя та Михайла Гудимів.
Книгу «Ротврот» створили українські поети Юрій Завадський з Тернополя та Андрій Антоновський з Барселони; передмову до книги створив унікальний каталонський письменник Карлес Ак Мор. Транслітерацію та переклад на каталонську здійснила Каталіна Джірона; книгу здизайнував Василь Гудима та спільно зі своїм братом Михайлом Гудимою створив у залізі; книгу видали в співпраці з тернопільським видавництвом «Крок».
– Книга як технологія, книга як об’єкт… – Кажуть творці книги. – Ми спробували вийти за межі носія інформації, надавши йому право на самостійність; на чому зосереджена нарація, де центр тексту, кому надана першість: книзі, тексту, асоціаціям, пальцям? Жоднісіньких поступок на користь чужого розуму, ані одного кроку в бік зневаження ані одного елемента. Твір, що вторинний, третинний, стає можливим лише за умови застосування читачем позамовних практик; мистецький об’єкт повносилий у випадку цілісної глибинної діяльності, а не пасивного споглядання-слухання-читання. Щось більше, аніж відкривання книги, перегортання сторінок, аніж біг ока рядками. «Ротврот» – теж носій інформації, що переказує нам те, про що давно кричать усі, хто захотів відкрити очі на сучасну книгу: він інформативний.
«Ротврот» є абстрактом тексту, конденсатом поштовхів до асоціацій, що попри наше бажання звертає наші очі до себе самЙого, до плям фарби на папері, до глибини мови та графіки, до глибини самого читача. Хто винен у мистецтві, хто відчиняє двері до спекуляцій? Читач не мусить робити щось більше, аніж він звик: йому достатньо віддатися потокові книги, прийнявши її правила та умови. Книга, що закована в сталь, готова до вжитку як технологія, але не як тло тексту. Вона сама за себе говорить, вона не позичає мову в середовища поза собою. Ми розпочали від початку, ми не брали за основу поліграфічні авторитети, ми не застосовували поліграфічні норми.
