Перший в історії Каннського конкурсу український фільм покажуть у середу - це буде "Щастя моє", ігровий дебют російського документаліста Сергія Лозниці і єдиний дебют у основній програмі фестивалю.
 |
| Кадр з фільму ”Щастя моє” |
Дія фільму відбувається в Росії - йдеться в ньому про далекобійника, який губиться в глушині. Зйомки, проте, велися в Україні на українські, німецькі та голландські гроші, а оператор Олег Муту і актор Влад Іванов, відомі за фільмом Крістіана Мунджу "4 місяці, 3 тижні і 2 дні", що отримав "Золоту пальмову гілку" 2007 року, приїхали з Румунії.
"Це фільм і про Росію, і про СРСР, і про лад світу взагалі. Це історія загальнолюдська, зроблена на російському матеріалі. Фільм про терпимість один до одного, про те, чому нас навчило або не навчило століття кривавих воєн і революцій. Про те, що може статись з суспільством, в якому людину знищують за її переконання", - розповів режисер в інтерв`ю.
Лозниця визнав, що нова хвиля румунського кінематографу, яка також склалася під впливом тоталітарного режиму, воєн і революцій, для нього, безумовно, важлива, проте не вона одна вплинула на його бачення і метод.
"Я б запропонував трохи іншу лінію - "Слон" (Гаса Ван Сента), "Гомора" (Маттео Гарроне), "Мовчання Лорни" (Жан-П`єра і Люка Дарденнов), "4 місяці, 3 тижні, 2 дні" (Крістіана Мунджу). Ці фільми, зроблені режисерами з різних країн і навіть різних континентів, щось об`єднує. Ось що цікаво, на мій погляд", - сказав він.
За словами режисера, у картині Мунджу його вразила ще і операторська робота.
"Олег Муту прекрасний оператор і дуже глибока людина. Мені здається, одне без іншого не існує. Ми один одного чудово розуміємо, і це для спільної творчості найголовніше", - зазначив він.
Лозниця пояснив, що перехід від документального кіно до художнього відбувся у нього "сам по собі" - тим паче, що за освітою він якраз режисер ігрових фільмів.
"Якось все само собою сталось. Шість років тому я написав сценарій. Потім ми шукали фінансування. А тим часом я зняв ще п`ять документальних фільмів", - зізнався він, додавши, що багато персонажів та історії в "Щасті моєму" запозичені з життя, а сам сюжет, хоч і є фантазією автора, цілком правдоподібний.
Подальші його плани поки не визначилися.
"У мене вже є сценарій наступної картини - за повістю Василя Бикова "У тумані". Я написав його десять років тому, і відтоді бажання знімати цей фільм мене не залишило. Є ідеї документальних фільмів. Отже, як тільки з'явиться можливість, зніматиму. Ігровий фільм або документальний - це не так важливо", - сказав режисер.
Що ж до щастя, винесеного в назву картини, то, за його словами, "важко знайти щастя усередині себе - поза собою знайти його неможливо".
