Українські телеканали відмовляються показувати стрічку про Чорнобиль “У суботу”
Українські телеканали відмовляються показувати стрічку про Чорнобиль “У суботу”

Українські телеканали відмовляються показувати стрічку про Чорнобиль “У суботу”

15:51, 29.04.2011
6 хв.

Найбільший неуспіх кінокартини – це відповідь наших телеканалів... Фільм здобув великий успіх серед німців... Це неординарний проект, максимально реалістичний та психологічний...

5 травня на екрани українських кінотеатрів виходить стрічка-учасник основної програми 61-ого Берлінського кінофестивалю Олександра Міндадзе “У суботу”. Фільм створено у співробітництві України, Росії та Німеччини. Стрічка розповідає про трагедію на Чорнобильській АЕС очима свідка аварії – жителя Прип’яті Валерія. Хоча на Берлінале фільм не взяв жодного Ведмедя, та згодом він отримав Спеціальний приз журі на Московському кінофестивалі.

Стрічка “У суботу” підкуповує своєю простотою – тут відсутні масштабні спецефекти, пафосні монологи, епопейні героїчні вчинки. Все доволі примітивно, але саме примітивність дарує найбільше відчуття реалістичності. На півтори години фільм занурює глядача в звичайне суботнє життя прип’ятських жителів, котрі навіть не підозрюють про вибух на ЧАЕС. Лише металічний присмак у роті підказує їм, що щось не так. Проте Прип’ять продовжує жити своїм життям – у центрі міста гуляють матусі з дітлахами, у магазинах розбирають останні пари імпортних туфель, а в ресторанах відбуваються гучні весілля.

Відео дня

Мало не єдина людина знає, що щось не так – провінційний партійний робітник Валерій, котрий навіть боїться розповісти про аварію людям через боязнь бути покараним за статтею “панікерство”. Тож, Валерій розповідає лише своїй коханій Вірі про радіаційну небезпеку і вони разом намагаються залишити місто. Та замість того, щоб якомога швидше тікати, молоді люди постійно затримуються з різних приводів: то Вірі треба відспівати на одному з весіль, то Валерій зустрічає старих друзів... Та найважчим лишається моральний вибір парубка – розповідати чи ні прип’ятцям про радіаційну небезпеку?

Упевнено геніальною можна назвати операторську роботу, котра передає всю напруженість сюжету, всю силу емоцій головного героя. Камера “ходить”, майже не показуючи аудиторії рівної картинки, не показуючи загального плану, а зосереджуючись лише на великих планах облич героїв. Стрічку сміливо можна назвати артхаусною, а картинка навіть нагадує легкий психоделізм. За словами сценариста і режисера “У суботу” Олександра Міндадзе, його стрічка – не загальний план Чорнобильської трагедії:

– Я у своєму фільмі не з’ясовував причини аварії, не розглядав її наслідків. На такий сюжет ще чекає своя реалізація, а ми перед собою не ставили такої мети. Ми знімали саме про те, що знімали – про місто Прип’ять, про людину, яка намагається розповісти всім про катастрофу, людину, яка намагається тікати, але замість цього постійно стоїть на місці. Історія невидимої загрози – радіації – вже сама по собі дає метафору, вічну метафору сьогоднішнього дня. Адже ми в постійному сусідстві з вічними катаклізмами. Тож я не випадково звернувся до Чорнобиля, бажаючи розповісти про цю невидиму загрозу.

Персонаж Валерія цілком можна назвати найважчим у стрічці – йому постійно доводиться вибирати: утікати чи залишатися? І він ніби вже вирішив, що хай і один, але залишить Прип’ять, та в останній момент повертається – за Вірою, за друзями чи навіть просто тому, що тут – його домівка. Роль Валерія у стрічці виконав зірка “Стиляг” Антон Шагін. Актор зізнається, що роль давалась йому доволі важко:

– Образ Валерія був дуже важким для мене, і безумовно мені допомагали лише теплі почуття до сценарію, який має дуже високу літературно-художню цінність. Тут між рядками заховано великий зміст!.. Особисто для себе я зрозумів, що для актора надзвичайно важливо... мовчати. Мовчати – набагато цікавіше і неординарніше. А в образі Валерія мовчання було основою самого персонажу, тому грати без слів було важко, але, як я вже казав, дуже цікаво.

Хоча в Берліні стрічка не отримала жодної нагороди, тим не менш її зуміли оцінити європейці. За словами німецького виконавчого продюсера стрічки Сімони Бауман, “У суботу” здобув великий успіх серед німців:

– У Німеччині вже тоді, у 1986 році чули багато про Чорнобильську катастрофу, хоча з політичних причин поширювалася зовсім невелика кількість інформації. Чорнобиль – дуже масштабна і важка тема. І було чимало статей, документальних і художніх фільмів, приурочених до 25-річчя катастрофи. Але саме “У суботу” здобув найбільше визнання у Німеччині. У нас фільм вийшов до прокату 21 квітня і розійшовся у 17 копій, що для такого артхаусного ненімецького проекту дуже багато. Реакція глядачів була більше, ніж позитивною, хоча радянський контекст німці так і не зрозуміли. Мабуть, фільм здобув такий успіх завдяки тому, що це – не блокбастерна катастрофа, а неординарний проект, максимально реалістичний та психологічний.

Наразі зарано пророкувати успіх кінокартини в Україні. Наш глядач, на жаль, орієнтується на споживацькі, комерційні проекти, котрі, як правило, не несуть у собі серйозного логічного чи морального навантаження. Цю тенденцію розвивають і глобалізують українські телеканали, котрі навіть чути не хочуть про те, щоб запустити стрічку “У суботу” в ефір.

– Найбільший неуспіх кінокартини – це відповідь наших телеканалів, які просто відмовляються приймати “У суботу” до ефіру, – розповідає український продюсер стрічки Олег Кохан. – Вони відповідають, що фільм – повний неформат і додають, що їм цікавіші реаліті-шоу: тут вони танцюють, тут вони вчаться співати. Щоправда, Перший Національний сказав, що у них є час після другої години ночі. Але уявіть собі – скільки глядачів дивитимуться фільм о такій годині? Тому про справжній успіх кінокартини можна буде говорити, коли українські телеканали сприйматимуть цей проект серйозно і допомагатимуть донести його до українського телеглядача.

Стрічку «У суботу» український глядач зможе побачити у кінотеатрах з 5 травня. Фільм доволі нестандартний, цікавий, не без гумору і знятий у стилі Олександра Міндадзе. Все ж таки варто побачити трагедію однієї людини на фоні Чорнобильської катастрофи, проблему морального вибору, хоча б заради того, щоб задуматись – а на що були в здатні ви на місці головного герою?

Катерина Зінов’єва

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся