Ніжин – перехрестя культур

У центрі міста акуратні білі кам’яниці з дерев’яними віконницями в українському стилі, а он Торгові ряди, які збудували греки у ХVIII… Тут знаходиться єдиний в Україні Музей «Поштова станція»...

Півтори години комфортною електричкою «Київ – Чернігів», – і ви у Ніжині! Вокзал, збудований у середині ХІХ століття і відреставрований чотири роки тому, це ніби перший крок до вашої мандрівки назад у часі. Оскільки так склалось історично, що Ніжин опинився на перехресті різноманітних «переселень народів» і зазнав відповідного впливу різних традицій та культур. Доїхавши з вокзалу до центру міста, придивіться уважно: ось акуратні білі одноповерхові кам’яниці з дерев’яними віконницями, типові для українського народного стилю; а он греки у вісімнадцятому столітті збудували добротно – на віки! – будівлі Торгових рядів.

Грецькі Торгові ряди

А в нинішньому медичному центрі колись знаходилися синагога та єврейський центр, що їх відвідувачі загинули в лихі сталінські 1930-ті та пізніше у Голокост…А ще Ніжин прикрашають сучасна та старовинна будівлі Педагогічного університету ім. Гоголя – де, крім самого письменника, вчилися і корифеї української літератури (Є. Гребінка та інші).

У Ніжині збереглись і нині відроджуються(з ініціативи громади)  християнські храми, при цьому люди найменше переймаються, хто до якої конфесії належить: треба допомогти – пожертвують гроші, або ж у суботу вийдуть сміття після реставраційних робіт прибрати. Чимало храмів будувала в сімнадцятому – вісімнадцятому столітті ніжинська грецька громада, тоді – одна з найбільших у центрально-північній частині України. Потужною, згідно письмових джерел, були й польська та єврейська громади, по яких у місті залишились і будівлі, і могили на старих цвинтарях. А ще варто знати, що Ніжин збудований у формі хреста. Краєзнавець Лілія Руденко пояснює: «Містичним чином, храми Ніжина утворюють хрест, орієнтований зі сходу на захід. Відносно осі хреста спостерігається певна симетрія природних об’єктів: водойм, садів, парків, історичних пам’яток, навіть навчальних закладів». Отже, недарма у легендах Чернігівського краю Ніжин часто називають святим містом, і було у ньому – до моменту, коли прийшли «совіти» – 26 православних храмів, 15 дзвіниць, католицький костьол і 10 синагог!

Храм Святого Миколая

Наступна ніжинська «родзинка»: у дуже віддалені від нашого часи на східній околиці міста знаходилось озеро, а на його берегах стояв посад, Нєжатін, таке собі дерев’яне укріплене містечко для оборонців краю. Під час монголо-татарської навали посад було спалено, його захисники готувались до загибелі від ворожих стріл – аж раптом води озера розступились і заховали всіх його мешканців! І відтоді лише раз на рік, у Великодню ніч, на одну коротку мить посад підіймається на поверхню озера, – розповідає легенда… «Ночь казалась перед ним еще блистательнее. Какое-то странное упоительное сияние примешалось к блеску месяца. Серебряный туман пал на окрестность. Запах от цветущих яблонь и ночных цветов лился по всей земле. С изумлением глядел он в неподвижные воды пруда: старинный городской дом виден был в нем чист и в каком-то ясном величии…» – це опис містичного озера у Миколи Гоголя.

Ніжинські легенди та історії

А є й інша історія, у котрій ідеться про порятунок Ніжина Святим Миколаєм Чудотворцем. Під час однієї з навал зі сходу, коли кочові племена наступали на місто (VIII – X сторіччя), городяни гаряче молилися усім святим вберегти місто, і дати їм сили його захистити. Небеса почули людські молитви: у передвечір’ї з невеликої хмарки матеріалізувався старець у шатах, і люди упізнали Св. Миколая. І Миколай дав їм сили і наснагу, і городяни зупинили ворогів, які, побачивши оте дивне видіння, атакувати Ніжин не ризикнули. У сімнадцятому столітті у центрі міста було збудовано собор Св. Миколая Чудотворця (1648 – 1668), що при його зведенні викристалізувались архітектурні риси українського козацького бароко.

І ще одна історія, яка у ХІХ ст. шокувала Ніжин, і про яку писали у газетах Чернігова та Києва. Донька заможного єврея Берштейна закохалась у сина торговця, чия родина належала до грецької громади міста. Хлопець спершу не звертав на дівча уваги, але пізніше придивився – і побачив миле личко з величезними чорними очима, ніжною матовою шкірою і густим темним волоссям. «Моя східна принцеса!» – назвав він дівчину. Берштейн доньчиних почуттів до «інородця» не сприйняв і вирішив видати її заміж за свого прикажчика, сумирного єврейського юнака. Дівчина з горя повісилась просто біля входу до синагоги, а її коханий застрелив себе з рушниці на могилі «східної принцеси». У Ніжині молодь десятою дорогою обходить той будинок, де жили Бернштейни. До речі, ця родина після трагедії не змогла залишатись у Ніжині, емігрувала до США, і один з молодших братів самогубці став аніматором і працював із знаменитим Уолтом Диснеєм.

Досі на одній з затишних вуличок старого Ніжина ви можете побачити білу одноповерхову кам’яницю з різними дерев’яними віконницями, і старезний каштан у дворі. Понад сто років тому тут жила родина офіцера ніжинського полку В. Хохлова, що його донька Олечка мріяла стати знаменитою «артисткою» і підкорити світ. З часом Ольга Хохлова таки підкорила світ – як прима Дягілевського балету. До того ж, молодій граціозній красуні вдалося підкорити серце молодого талановитого «митця – неформала» Пабло Пікассо. Вони зустрілись у кав’ярні у Ніцці, подивились одне на одного – і наступного дня молодий Пабло уже малював Ольгу, увічнивши її образ на кількох ранніх роботах (жіночі протрети). Як розповідає мистецтвознавець Ольга Петрова, «Ользі Хохловій аплодував цілий світ, її запрошували до США на сольні виступи – але одного весняного дня, під час гастролей Дягілевського балету на південь Франції, вона зустріла Пікассо: він причаровує її шармом, незвичним стилем малювання, цікавими життєвими історіями. Незабаром Ольга Хохлова стає його дружиною, кидає балет, але за два роки Ольжин шлюб фактично розпадається, бо митець закохується в іншу жінку. Народження сина ситуації не змінило». За словами Петрової,  «Ольга Хохлова виявилась досить жорсткою жінкою, чіпкою. Вона не давала Пікассо розлучення ціле життя, аж до своєї смерті. І всі інші дружини ніби позашлюбні». Пікассо зміг одружитися зі своєю останньою дружиною Франсуаз лише після смерті Ольги. Син Ольги Хохлової і Пабло Пікассо, Поль, закінчив життя самогубством.

Поштова станція: дещо, що залишається незмінним…

Усім друзям і колегам, хто збирається до Ніжина, рекомендую відвідати єдиний в Україні Музей «Поштова станція». Сюди приходять на уроки з краєзнавства ніжинські школярі, а студенти вивчають тут особливості побуту XIX століття на лекціях з історії України.

Спеціальні екскурсії замовляють туристичні оператори з Чернігова, Києва, Харкова, Сум. Працівники музею нічого надзвичайного у цьому не вбачають: як розповідає історик Лілія Руденко, «музей розташований у приміщенні поштової станції, і за письмовими джерелами та спогадами самих митців, тут зупинялись Євген Гребінка, тарас Шевченко і Микола Гоголь. Тут ви бачите, як виглядала збруя поштових коней, що їх любив частувати цукром Є. Гребінка; тут можна посидіти на стільці, на якому два століття тому відпочивав перед дорогою М. Гоголь, а на стінах музею розміщено копії картин Т. Шевченка – це здебільшого українські пейзажі». Експозиція Музею нагадує: приблизно два століття тому Ніжин був великим освітнім центром та потужним транспортним вузлом півночі сучасної України.

За словами наукового співробітника музею Ольги Пономар, «наша головна експозиція створена з окремих розділів. МИ даємо інформацію по періодах – від Київської Русі до кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. Маємо велику кількість експонатів, кожна вітрина підібрана таким чином, що можна ознайомитися і з Ніжином, міською історією, і з роботою поштової станції, і з основними віхами життя діячів української культури, пов’язаних з Ніжином…». За словами працівників музею, щороку збільшується кількість студентів Ніжинського педагогічного університету ім. Гоголя, які вибирають Ніжин – його історію, його героїв і гостей, його вплив на творчість письменників – як тему для наукових досліджень.

Маю підозру, що подібних історій у Ніжині знайдеться чимало, як і історій з життя його багатонаціональної громади. Раджу просто поїхати у це славне містечко на вихідні або святкові дні, бо ж Ніжин чекає на нових дослідників та нові відкриття!

Нєжатін – Ніжин (коротка історична довідка):

Фортеця на північному сході Київської Русі (ще Нєжатін).

Полкове місто у добу козаччини (уже Ніжин).

Торговельний та навчальний центр України у XVII -  на початку XX ст. З Ніжином пов’язані імена М. Гоголя. Є. Гребінки, Т. Шевченка, В. Корольова, М. Заньковецької та інших діячів мистецтва і науки, які прославили і Ніжинські краї, і цілу Україну.

Нині – місто, яке за останні десять років «зробило себе саме» (self made town), перетворивши із занепалого провінційного містечка Чернігівської області доволі популярний серед мешканців Чернігова і Києва туристичних центрів. Серед іншого, цьому сприяла участь Ніжина у програмі Ради Європи «Модель 21» та Швейцарської культурної програми «Розвиток громади – через розвиток культури», а також творчі ініціативи міської громади, підтримані місцевою владою.

Богдана Костюк, спеціально для УНІАН-Культури

УНІАН в Google News