Премія YUNA: найкращими за 20 років стали Пономарьов, Білик, «Океан Ельзи», «ВВ»...
У номінації на «Найкращу співачку», разом із Ротару, були номіновані Повалій, Лорак, Могилевська та Білик (Руслану тут дружно забули). Фанфари – премію віддають Білик!..
Від часів давно минулих «Таврійських ігор» в Україні так і не з’явилась престижна музична премія, якою б хоч якось стимулювали представників нашого, не побоїмось цього слова, шоу-бізу до нових звершень. І причина, будемо відверті, була у відсутності не лише спонсорів, а й вибору, причому назріла вона ще за вже згаданих «Таврійських» – приміром, і смішно, й водночас сумно було бачити, як щороку кращим співаком визнають Олександра Пономарьова.
І от – радість. Кілька місяців тому вітчизняних меломанів сколихнула звістка про те, що у нас зявиться «український аналог «Греммі» (як її патетично називали самі організатори) – премія з промовистою та не надто зрозумілою назвою YUNA. Нею взялися відзначити найкращих у нашому шоу-бізнесі за цілих 20 років української незалежності. Тут би нам і порадіти, проте список претендентів на перемогу в різних номінаціях якщо й не дивував та не розчаровував, то, щонайменше, викликав нудьгу. Та про все згодом.
Камалія з Томасом Андерсом |
А зіркою червоної доріжки, безумовно, стала співачка Камалія (вона ж – Наталія Шмаренкова). «Місіс світу-2008», зірка фільму «Чоловік моєї вдови», який возили навіть на Каннський фестиваль, та просто – кохана дружина бізнесмена Мохаммада Захура, співзасновника премії YUNA (утім, хіба ж це насправді так важливо?) гордо спиралась на лікоть призабутого співака Томаса Андерса (екс-учасника популярного колись гурту Modern Talking). А ще – наліво й направо світила... сідницями. І це зовсім не перебільшення. Сукню Камалії вміло пошили так, що відкритою в неї виявилась не тільки спина, а й добряча половина тих самих сідниць. Утім, співачка не те щоб не соромилась – навіть помітно пишалась цим, тож і позувала у фотокамери практично весь час зі спини.
Руслана |
Пономарьов |
Тож, першим оголошували найкращого співака двадцятиріччя. Цікаво, що в списку номінантів виявились 23-річний Іван Дорн та 26-річний Віталій Козловський... Компанію їм склав Віктор Павлік (Андрій Данилко, який теж був у номінації, завбачливо зняв свою кандидатуру), а найкращим назвали... кого б ви думали? Звісно, Олександра Пономарьова! І справді, дуже «несподівано»...
Із номінацією «Найкраща співачка двадцятиріччя» вийшло трохи незрозуміло. Спочатку нею оголосили Софію Ротару, та потім виправились – мовляв, Софія Михайлівна отримала все ж спецпремію «За особливі досягнення за 20 років».
Розчулена Білик |
Кращою групою двадцятиріччя назвали «Океан Ельзи» (із ними конкурували «Брати Гадюкіни», «ВВ», «Бумбокс», «ТНМК» та... «ВІА Гра» – отакий дивний принцип, чи не так?). Олег Скрипка зі своїми «Воплями Відоплясова» відхопив премії за найкращу пісню (звісно ж, «Весна»), найкращий альбом («Музіка») та найкращий відеокліп «Весна». Із останньою номінацією вийшло взагалі смішно – справді, коли оголосили список номінантів, де було аж три кліпи Алана Бадоєва («Ноченька» Тіни Кароль, «Поцелуи» «Віа Гри» та «Снег» Ірини Білик), камера вихопила вдоволене обличчя найдорожчого українського кліпмейкера. І тут – наче сніг на голову, премію віддають... автору «Весни» Олександру Солосі.
Скрипка з вдячністю виціловує руку оголеній Камалії |
Українським композитором двадцятиріччя назвали Костянтина Меладзе, який, утім, церемонію проігнорував. А ось найкращий автор слів, за вибором жюрі, Андрій Хливнюк із гурту «Бумбокс», свою статуетку віддав Юрію Рибчинському. Той сприйняв це як належне і премію забрав, правда, зі словами: «Я розумію, чому премію дали не мені – я ніколи не був автором слів, а завжди був поетом...».
Сердючка з незмінною зіркою |
У цілому ж, від церемонії залишились неоднозначні враження. З одного боку – такої премії в Україні справді бракувало. Та й на об’єктивність тут поки ніяк не поскаржишся, і справді – кого ж було ще відзначати, як не вище перерахованих? Проте шкода, що особливого вибору в нас так і немає. Ну, не здатен Іван Дорн конкурувати все з тим же Пономарьовим! І не варто ставити в одну номінацію Андрія Хливнюка з його, безумовно, гарними текстами – та вже легендарного Юрія Рибчинського. Звісно, цікаво буде подивитися, як організатори викручуватимуться далі, адже обіцяють відзначати кращих тепер щороку. Проте – чи буде кого відзначати? Більшість наших «найкращих за двадцятиріччя» зараз більше відпочивають на лаврах, ніж розвиваються. А достойна зміна їм так і не з’являється...
Яна Данилевська
Фото УНІАН